Не є

Не є секретом те, що мандрівка горами може подарувати незабутні враження і позитивний заряд на довгий час. Гори – це  можливість для багатьох людей кардинально змінити навколишнє середовище і просто відпочити у своє задоволення. Безпосередньо «доторкнутися» до природи – ось те, що пропонують нам гори, а випробувати свої сили – це те, чим манять нас вони.

Щорічно наметовий дитячий табір «Райдуга»  збирає всіх,  хто любить  природу, надає перевагу перебуванню на свіжому повітрі та не боїться фізичних навантажень. Не є винятком і туристи-краєзнавці Кам’янської  школи. Цьогоріч похід проходив за маршрутом: с. Богдан – г. Борщевиця – пол. Довга – г. Щаул – пол. Радул – г. Вихід – пол. Гропа – г. Піп Іван Чорногірський – оз. Несамовите – г. Говерла – пол. Головаческа – г. Петрос – смт. Ясіня. Під керівництвом Стрілак Надії Петрівни та Цибуляка Владислава Степановича.

Було по-справжньому круто! Бачили все: сонце, сніг, дощ і туман! У селі Богдан,    отримавши перепустку на перебування в прикордонній зоні, попрощавшись з цивілізацією та потрапивши в сильну зливу, розпочали ми наші туристичні будні.  Перші метри давалися важко, але згодом організм поступово  почав  звикати до навантажень. І до кінця дня вже і  наймолодші  учасники походу рвалися вперед. Перша частина проходила по кордону між двома державами: Україною та Румунією. Долаючи гору Межипотоки,  ми мали можливість споглядати мальовничі краєвиди на найвищу частину Мармароського масиву та однойменну полонину Межипотоки, що біля підніжжя гори 1713 м над р.м. Далі наша дорога пролягла до вершини гори з мелодійною назвою Ненєска. Біля її підніжжя знаходиться полонина з однойменною назвою. На багатьох картах Нєнєска (1815 м) названа як “Міка-Маре”. На відрізку від Великої Ненєски до Малої знаходиться царство каменю. Це урочище Скелі Смерті. Численні кам’яні розсипи та осипища набувають тут рухомого характеру. Час від часу цілі потоки з каменю осипаються на дорогу. Довкола скель лежать розкидані велетенські кам’яні брили вагою в декілька тонн кожна. Оминаючи нескінченні смарагдові ліси, милуючись дикою природою, вгамовуючи спрагу в холодних гірських потоках,  підходимо до підніжжя стрімкої гори Стіг (1650 м). Гора ця визначна тим, що являється стиком трьох гірських масивів: Чорногори, Гуцульських Альп та Чивчин. А ще  до Другої світової війни на горі Стіг сходились кордони трьох держав: Румунії, Угорщини і Польщі. Нині через вершину гори проходить кордон між Україною та Румунією. Подолавши гору Щавник і попрощавшись з Мармаросами,  готуємось до зустрічі з масивом Чорногора,  який, у свою чергу, зустрів нас холодним дощем, сильними вітрами та низькою температурою. Та негода не завадила вийти на гору Піп Іван, де серед усіх архітектурних споруд Українських Карпат особливо яскраво виділяються руїни будинку астрономо-метеорологічної обсерваторії. Капітальна кам’яна споруда збудована 1938 р. на цій особливій горі, котра споконвіків була Святою Горою гуцулів із давнім кам’яним Святилищем на вершині.

Надзвичайно гарними  серед високих Карпатських гір є легендарні високогірні озера -  «небесні очі», як їх тут називають. Озеро Бребенескул розташоване на висоті 1801 метр над рівнем моря між двома гірськими вершинами — Бребенескул висотою 2035 метрів та Гутин Томнатик висотою 2016 метрів, немов кришталеве око Чорногори. Вода в ньому чиста і навіть трішки мінералізована. Стоячи в гірській западині, в якій затишно розташувалося водне дзеркало озера Несамовите, неможливо не захопитися поглядом панорам, які розкинулися вниз долин і пронизують хмари гірських вершин.

Прийшов час піднятись  на справжній  символ України -  гору Говерла. (2061 м).  На вершині було досить велелюдно. Охочих вибратися на найвищу точку України тьма-тьмуща, від малого до великого. З Говерли відкривається вид на найвищий в Українських Карпатах гірський масив Чорногора, гори Петрос, Пожижевська, Брескул, Туркул і т.д., безліч  гірських селищ, струмочків, озер, а також стежок, що губляться в лісистих  схилах.

Взявши від походу максимум вражень, обмінюючись емоціями від побаченого, втомлені та щасливі повертались додому,  плануючи нові маршрути - адже вражень вистачить надовго, і вони нагадуватимуть про себе, раз по раз малюючи в уяві і круті гори, і зелені смереки, і чисті струмки серед забутого каміння...