Коли на Прип’яті люд мирно спав,

Й ніщо не натякало на тривогу

Нечистий лиха людству зажадав –

На вічну смерть прирік живу природу.

26 квітня! В пам'яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам'яті - неможливо.

Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О 1 год. 23 хв. 40 с. коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум'я розірвало нічну темряву.

Практично всі, хто першими включилися в боротьбу з пожежею, дістали небезпечні для життя дози опромінення.

Всі вони посмертно відзначені високими нагородами. Високі моральні якості, бойова готовність, професіоналізм - усе це дозволило пожежникам успішно вийти з ситуацій, що виникли відразу ж після аварії. Разом з тим стало ясно, що пожежна техніка була погано захищена від проникнення радіоактивного пилу в кабіни машин, мала невеликий коефіцієнт захисту від іонізуючого випромінювання. Пожежники не мали надійних засобів захисту особового складу, пристрої індивідуального дозиметричного контролю не завжди забезпечували достовірні дози опромінювання.

26 квітня у приміщенні сільської бібліотеки №23 класний керівник  7-В класу Зеленівська Юлія Василівна спільно з  працівниками бібліотеки та  будинку культури  та учні 7-В класу приєдналися до вшанування пам'яті  тих, хто відддав своє життя, захищаючи нас від страшного атомного лиха. Щоб згадати цю сумну дату ми запросили дітей п'ятого класу на 13:30, а учнів сьомого класу 14:30. Доповненнями до уроку були численні документальні світлини та аудіозаписи, а також книжкова виставка-факти "Чорнобиль - місто привид", презентованої в бібліотеці.

Вшанували пам'ять героїв, які захистили нас від цього лиха хвилиною мовчання.